Міністерство освіти і науки України Національний університет “Львівська політехніка” Кафедра “Охорона праці”
Лабораторна робота №31 Експериментальне визначення температури спалаху і займання Виконав: ст. гр. ПЦБ - 31 Перевірив: Стець Р.Є Львів 2007 Мета роботи Експериментально визначити температуру спалаху і займання. Встановити категорії приміщень по вибухо- і пожежонебезпеці. Теоретичний вступ У процесі зберігання і транспортування рідин над їх поверхнею завжди знаходяться пари, концентрація яких залежить від температури рідин. При низьких температурах рідини концентрація парів настільки низька, що вони не здатні займатися від піднесеного високотемпературного джерела. Температурою спалаху називається найнижча (в умовах спеціального дослідження) температура горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари, які здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння. На температуру спалаху також має вплив атмосферний тиск і вологість повітря. Чим вище атмосферний тиск, тим вище і температура спалаху. Гольде і Ломан встановили, що зміна тиску на кожний 1 мм.рт.ст. викликає зміну температури спалаху на 0,33..0,36°С. Приймаючи середньоарифметичне значення, яке дорівнює 0,0345°С, як поправку на зміну тиску на 1 мм.рт.ст., обчислюємо температуру спалаху Т при 760 мм.рт.ст. T = t + 0.0345(760 - Р). Де Р - - барометричний тиск при визначенні температури спалаху; t -спостережена температура спалаху при тиску Р. Підвищена вологість збільшує температуру спалаху, так як при цьому в пароповітряній суміші парціальний тиск кисню буде зменшуватися за рахунок присутності водяних парів. Температурою займання називається температура горючої, при якій вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння. У легкозаймистих рідинах (ЛЗР) різниця між температурою спалаху і займання незначна 1..5 °С, а в горючих рідинах (ГР) ця різниця відчутніша, тобто температура займання вища від температури спалаху на 10°С і більше. Чим нижча температура займання, тим більшу небезпеку являє така рідина. До ЛЗР відносяться рідини з температурою спалаху до 61 °С в закритому тиглі або 66 °С - у відкритому. Рідини з температурою спалаху вищою від вказано. Відносяться до ГР. За температурою спалаху визначають не тільки ступінь пожежної небезпеки горючих рідин (ЛЗР або ГР), але і категорію приміщення по вибухопожежній і пожежній небезпеці (А, Б, В, Г, Д), після чого визначають ступінь вогнестійкості, допустиму кількість поверхів, площу поверху. Прядок проведення роботи прилад встановлюють у витяжній шафі у темному кутку. Гарячу речовину, що випробовують, наливають у тигель, який поміщають на електронагрівач. Рівень рідини встановлюють за шаблоном. у тигель з рідиною встановлюють термометр у строго вертикальному положенні так, щоб ртутна кулька знаходилася у центрі тигля і не торкалась його дна. рідину нагрівають зі швидкістю 10°С/хв.., а за 40°С до очікуваної температури спалаху швидкість нагріву зменшують до 4°С/хв.. випробування починають за 10°С до очікуваної температури спалаху, проводячи повільно по краю тигля на відстані 10... 14 мм від поверхні рідини, випробовується і паралельно до неї через кожні 2°С полум'ям запаленого сірника протягом 2 -- 3 с. За температурою спалаху приймають температуру, при якій спостерігається поява перебігаю чого і швидко зникаючого полум'я. При повторному визначенні температури спалаху береться нова порція рідини, що випробовується. Розходження міжпаралельними визначеннями при температурі спалаху до 150°С не повинно перевищувати 4°С, вище 150 - 6°С. визначивши температуру спалаху, нагрівання продовжують з тією ж швидкістю і встановлюють температуру займання. Температ...